Пляжне регбі як окрема спортивна дисципліна сформувалося наприкінці XX століття на стику класичного регбі та масових пляжних спортивних форматів. Його поява була відповіддю на потребу зробити регбі більш доступним, видовищним і пристосованим до неформального середовища літніх спортивних заходів.

Перші неофіційні матчі з пляжного регбі почали з’являтися у прибережних регіонах Франції, Італії та Іспанії. Гра відбувалася на піску, без жорстких сутичок і складних стандартних положень, що дозволяло залучати до участі спортсменів різного рівня підготовки. Саме простота правил і динаміка гри стали ключовими факторами швидкого поширення дисципліни.

На початковому етапі пляжне регбі не мало єдиних правил і стандартів. Формати матчів, кількість гравців і тривалість таймів могли суттєво відрізнятися залежно від країни або конкретного турніру. Проте зростання кількості міжнародних змагань поступово призвело до необхідності уніфікації правил і створення організаційних структур.

У 2000-х роках пляжне регбі починає інтегруватися у систему міжнародного регбійного руху. З’являються регулярні міжнародні турніри, формується календар змагань, а національні федерації починають офіційно визнавати дисципліну. Саме в цей період пляжне регбі перестає бути виключно розважальним форматом і поступово набуває статусу конкурентного виду спорту.

Сьогодні пляжне регбі є окремою дисципліною з власною історією, структурою змагань і перспективами подальшого розвитку як на європейському, так і на світовому рівні.